Код Кавач: Велько Белівук та цифровий слід балканського мафіозного синдикату

Дисклеймер. Судовий процес у справі Велько Белівука, Марко Мильковича та інших фігурантів триває, остаточний вирок ще не винесено. Усе, що в статті стосується конкретних епізодів, ролі окремих осіб, змісту переписки в Sky ECC чи фінансових схем, — це виклад версії обвинувачення та матеріалів слідства, а не встановлений судом факт. 

У лютому 2021 року сербська поліція провела одну з найбільших операцій проти організованої злочинності за останні роки. Затримали Велько Белівука, Марко Мильковича та ще понад двадцять членів угруповання, яке роками діяло майже відкрито в центрі Белграда. Формально це були фанати футбольного клубу «Партизан». Насправді, як показало слідство, — озброєне формування, яке займалося вбивствами, викраденнями людей, торгівлею зброєю та наркотиками.

27 вересня 2021 року обвинувальний акт проти Белівука та ще 29 осіб набув законної сили — Вищий суд у Белграді підтвердив, що документ складено належним чином (детальніше — Nedeljnik, з посиланням на матеріали, отримані на підставі закону про доступ до публічної інформації). Обвинувачення, які пред’явили Белівуку та його спільникам, вражають своєю жорстокістю навіть на тлі звичної кримінальної хроніки Балкан. Йдеться про організацію злочинного угруповання, кілька вбивств з особливою жорстокістю, катування, незаконне позбавлення волі, торгівлю наркотиками у промислових масштабах і незаконний обіг зброї. За версією прокуратури, угруповання Белівука не просто торгувало наркотиками на вулицях сербської столиці — воно виконувало функцію силового та дистрибуційного філіалу набагато більшої структури, чорногорського кримінального клану Кавач, який діяв на території Сербії.

Ця справа цікава не лише масштабом жорстокості. Вона стала однією з перших у регіоні, де основним доказом у суді виступила не свідчення інформаторів чи оперативні дані поліції, а розшифрована переписка із зашифрованого месенджера Sky ECC. Саме цифровий слід, а не традиційна оперативна робота, дозволив слідчим реконструювати структуру угруповання, його зв’язки з чорногорським кланом та, за версією обвинувачення, механізм фінансування злочинної діяльності.

У цій статті — спроба розібратися, як фанатське угруповання перетворилося на структуру, пов’язану з наркокартелем, як працювала мережа Sky ECC і чому саме її злам став переломним моментом у справі, а також що відомо — і чого поки не доведено остаточно — про фінансові механізми, якими нібито користувалося угруповання.

Частина 1. Від фанатського угруповання до наркокартелю

Історія Велько Белівука та його найближчого соратника Марко Мильковича — це не раптовий злет, а послідовна еволюція всередині балканського криміналітету.

Перш ніж очолити угруповання, Велько Белівук, відомий у кримінальних колах як «Веля Неволя», роками будував репутацію жорстокого та безкомпромісного силового виконавця. Спочатку він працював охоронцем у белградських нічних клубах та сплавах (плавучих ресторанах на Дунаї) — місцях, які традиційно є центрами роздрібного збуту наркотиків та сферу контролю місцевих банд.

Ключовим поворотним моментом для Белівука стала роль заступника Александара Станковича (відомого як Sale Mutavi). Він очолював угруповання Janjičari («Яничари») — ультрас-групу клубу «Партизан», яка силою захопила контроль над південною трибуною стадіону, витіснивши старих фанатських ватажків. Белівук став правою рукою Станковича, відповідальним за «вуличне насильство» та фізичне усунення конкурентів.

У 2016 році Станковича розстріляли біля белградської в’язниці. Це вбивство пов’язували з конфліктом навколо наркотрафіку. Після смерті боса Белівук перебрав контроль над групою на себе. Щоб очистити репутацію від негативного шлейфу «Яничар» і підкреслити новий етап, угруповання ребрендували в Principi («Принципи»).

Якщо Белівук був публічним лідером, харизматичним для фанатського середовища та готовим до прямих конфліктів, то Марко Милькович (прізвисько Mesar) став головним тактиком внутрішнього терору.

Шлях Мильковича у великий кримінал відзначився гучним судовим прецедентом. У 2017 році Белівук і Милькович були заарештовані за підозрою у причетності до вбивства Властімира Милошевича. Попри те, що ДНК Белівука спочатку знайшли на місці злочину, під час судового розслідування експертизи дивним чином змінилися, а важливі докази були втрачені. Обидвох виправдали. Це виправдання закріпило за тандемом Белівук-Милькович статус «недоторканних», які мають високих заступників у силових структурах.

Саме Милькович, за версією слідства, розробив систему конспірації угруповання, наполіг на використанні зашифрованих телефонів Sky ECC та особисто керував процесами знищення доказів.

Під керівництвом тандему Белівука та Мильковича фанатський рух «Партизана» остаточно перетворився на жорстко структуроване кримінальне угруповання. Трибуна функціонувала за чіткими принципами:

• Вербування: З молодих фанатів вибирали найагресивніших і фізично міцних. Спершу їм доручали «дрібну» роботу — охорону клубів, чергування на районах, вуличне розповсюдження наркотиків.
• Дисципліна та залякування: Будь-яка спроба вийти з групи або приховати прибуток жорстоко каралася побиттям.
• Легальне покриття: Субкультура ультрас залишалася зручною ширмою. Організація виїздів на матчі, банери та благодійні акції створювали образ «патріотичної молоді», поки всередині структури формувалося бойове крило.

Проте, контролювати лише роздрібний ринок Белграда Белівуку та Мильковичу було замало. Для виходу на масштабні постачання кокаїну їм потрібен був прямий вихід на латиноамериканський трафік.

У цей час (починаючи з 2014 року після зникнення 200 кг кокаїну у іспанській Валенсії) лютувала війна між двома чорногорськими кланами — Кавач та Шкалярі. Лідерові клану Кавач, Радоє Звіцеру, потрібні були надійні, жорстокі та добре організовані сили в Сербії для ліквідації конкурентів із табору «Шкалярі». Белівук і Милькович ідеально підійшли на цю роль. Угруповання «Принципи» перестало бути просто белградською бандою і офіційно увійшло до складу транснаціонального синдикату, взявши на себе функції силового блоку, катувальників та кілерів клану Кавач на території Сербії та сусідніх країн. 

Варто зазначити: точна ієрархія стосунків між Белівуком і лідерами клану Кавач, зокрема Радоє Звіцером, який фігурує в матеріалах справи, остаточно з’ясовується в суді. Обвинувачення наполягає на прямому підпорядкуванні, захист це заперечує. Тому формулювання «філіал» варто сприймати як робочу версію слідства, а не як юридично встановлений факт. Детальний розбір того, що саме доводить, а що залишає без відповіді обвинувальний акт, зробило сербське видання-розслідувач KRIK, яке аналізувало сам документ (KRIK: «Оптужница проти Белівука: шта откріва, а шта се не помиње?»).

Частина 2. Як працювала зашифрована мережа Sky ECC

Ключовим елементом, який дозволив слідчим реконструювати діяльність угруповання, стала мережа Sky ECC — комерційний сервіс зашифрованого зв’язку, який роками користувався популярністю серед організованої злочинності в Європі та за її межами.

Sky ECC працював на спеціально модифікованих телефонах. Стандартні функції — дзвінки, звичайні SMS, GPS, камера — фізично видалялися або блокувалися виробником прошивки. Залишався лише закритий месенджер із наскрізним шифруванням, доступ до якого коштував сотні євро на місяць. Такі пристрої продавалися через довірених дистриб’юторів, часто без офіційної реєстрації користувача, що робило їх привабливими саме для людей, яким було що приховувати.

Учасники угруповання Белівука, за матеріалами слідства, активно користувалися такими телефонами. Спілкування велося під псевдонімами — самого Белівука в переписці нібито ідентифікували як «Soprano», а Мильковича — як «Cratis». Вибір псевдонімів, до речі, доволі промовистий: «Сопрано» — очевидна відсилка до відомого серіалу про мафію, що, можливо, говорить більше про самосприйняття лідера угруповання, ніж про його обережність.

Через цей канал координувалася логістика наркотрафіку — маршрути, партії, контакти з постачальниками. Але найбільш резонансною частиною матеріалів справи стали, за повідомленнями сербських медіа, фотографії та відео, які нібито пересилалися через месенджер: звіти про катування та вбивства супротивників, адресовані безпосередньо лідеру клану Кавач Радоє Звіцеру. Якщо ці дані підтвердяться в суді повною мірою, вони свідчитимуть про надзвичайно тісний і навіть ритуалізований характер підпорядкування — коли насильство документувалося і звітувалося вгору по ієрархії, як частина ділових відносин.

Тут важливо зробити застереження. Автентичність і повнота таких матеріалів, а також коректність їх інтерпретації прокуратурою — предмет судового розгляду, що триває. Захист сторони Белівука та інших фігурантів неодноразово заявляв про сумніви щодо законності отримання та обробки даних Sky ECC.

Sky ECC позиціонувався виробником як абсолютно захищений канал зв’язку. Проте наприкінці 2020 — на початку 2021 року правоохоронці кількох європейських країн — насамперед Франції, Бельгії та Нідерландів, за координації Європолу та Євроюсту — оголосили про успішне проникнення в інфраструктуру мережі. Офіційне повідомлення про це Євроюст опублікував 10 березня 2021 року (пресреліз Eurojust), а Європол веде окрему сторінку про подальшу багаторічну роботу з даними Sky ECC в межах операції LIMIT (Europol: Operational Taskforce LIMIT).

Технічні деталі цієї операції правоохоронці розкривали дозовано, і частина інформації досі залишається закритою з міркувань подальших розслідувань. Загалом відомо, що французька жандармерія отримала можливість перехоплювати повідомлення через компрометацію серверної інфраструктури або клієнтського програмного забезпечення — конкретний метод офіційно не деталізувався до кінця. Протягом кількох тижнів слідчі мали доступ до мільйонів повідомлень користувачів по всій Європі та за її межами, включно з Балканами.

Це був справжній переворот у боротьбі з організованою злочинністю. Раніше подібні мережі вважалися практично невразливими для перехоплення — саме тому кримінальні структури так активно ними користувалися. Після операції проти Sky ECC (а до цього — подібної операції проти мережі EncroChat) правоохоронці кількох країн одночасно отримали величезні масиви даних про діяльність десятків злочинних угруповань, від наркокартелів до озброєних банд.

Саме ці розшифровані дані сербські слідчі отримали в рамках міжнародного співробітництва і використали як основу для побудови справи проти Белівука та його спільників. У певному сенсі можна сказати, що угруповання підвела власна впевненість у технологічній захищеності: люди, які роками уникали прослуховування телефонних розмов, самі документували свою діяльність у месенджері, який вважали недоступним для стороннього ока.

Частина 3. Гроші угруповання: готівка, крипта та інвестиції

Питання фінансування та відмивання коштів — одне з найскладніших у справі Белівука, і саме тут варто найбільше уникати категоричних тверджень, бо повна фінансова картина ще формується в ході судового процесу.

За наявними матеріалами слідства, основний обсяг роздрібної торгівлі наркотиками на території Сербії та Балкан відбувався за готівку, у євро та сербських динарах. Це логічно: вуличний продаж наркотиків традиційно є готівковим бізнесом, який складно відстежити банківськими методами, і саме тому він залишається основним джерелом «брудних» грошей для будь-якого наркокартелю.

Водночас у матеріалах справи фігурує і криптовалюта — біткоїн та стейблкоїни на кшталт USDT. Тут варто розділяти два різні за масштабом і призначенням канали використання.

Перший — це, за версією слідства, оптові міжнародні розрахунки. Коли йдеться про закупівлю великих партій кокаїну з Південної Америки, готівка стає непрактичною і небезпечною: її складно перевозити через кордони і банківські системи в потрібних обсягах. Криптовалюта в таких випадках теоретично дозволяє уникнути традиційного банківського моніторингу транзакцій, хоча самі блокчейн-мережі, парадоксальним чином, є доволі прозорими для фахового аналізу — саме тому сучасні правоохоронні органи все частіше успішно відстежують подібні перекази постфактум.

Другий канал — оплата послуг та так званих «замовлень». У матеріалах слідства, за повідомленнями сербських медіа, фігурують дані про перекази в біткоїнах і стейблкоїнах, які нібито використовувалися для оплати логістики, придбання зброї, а також послуг найманих виконавців за межами Сербії. Якщо ця версія підтвердиться в суді, вона означатиме, що угруповання використовувало криптовалюту не лише для великих оптових операцій, а й як інструмент повсякденних розрахунків усередині злочинної структури — щось на кшталт внутрішньої розрахункової системи для найбільш чутливих операцій.

Що стосується легалізації доходів, тобто власне відмивання грошей, — слідство висуває версію про скупівлю нерухомості в Белграді, інвестиції в будівельні проекти, придбання елітних автомобілів та дорогих годинників. Характерна деталь, яку часто називають слідчі у справах подібного роду: активи оформлювалися не на самих фігурантів, а на родичів або підставних осіб, що ускладнює доведення прямого зв’язку між злочинними доходами та конкретним майном. Наскільки повно вдасться довести весь ланцюжок відмивання коштів у суді — питання, відповідь на яке дасть лише вирок. Окремий обвинувальний акт щодо легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, прокуратура висунула і проти дружин Белівука та Мильковича — деталі цього епізоду наведені в матеріалі видання Danas (Danas: «Подигнута оптужница против супруга вођа клана»).

Частина 4. Ритопек: будинок, який слідчі назвали «будинком жахів»

Одним із найбільш моторошних епізодів справи стало виявлення таємного об’єкта в селищі Ритопек під Белградом — місці, яке в сербських медіа швидко отримало назву «будинок жахів».

За даними слідства, у цьому будинку був обладнаний прихований бункер, який використовувався угрупованням для утримання жертв, катувань і, за версією обвинувачення, вбивств. Під час обшуку правоохоронці вилучили низку речових доказів, які лягли в основу обвинувачення у найтяжчих злочинах.

Серед вилученого — зразки ДНК, що належать загиблим, промислова м’ясорубка, яку слідство пов’язує зі спробами знищення тіл жертв, значний арсенал автоматичної зброї, вибухові речовини та глушники звуку. Поєднання цих предметів в одному місці — не просто набір випадкових знахідок, а, за логікою слідства, свідчення системного, майже промислового підходу до насильства: угруповання нібито мало налагоджену «інфраструктуру» для усунення супротивників і приховування слідів.

Ця знахідка стала одним із найбільш вагомих матеріальних доказів у справі — на відміну від цифрових даних Sky ECC, які потребують інтерпретації та підтвердження автентичності, речові докази у вигляді ДНК-зразків є значно складнішими для оскарження в суді. Саме тому «будинок жахів» у Ритопеку часто називають ключовим елементом, який поєднав цифровий слід угруповання з фізичними доказами скоєних злочинів.

Частина 5. Судовий процес і свідки-співучасники

Окремим і надзвичайно важливим елементом справи стали показання людей, які самі входили в угруповання, а згодом пішли на співпрацю зі слідством в обмін на пом’якшення власного покарання.

Серед таких свідків фігурують, зокрема, Никола Спасоєвич та Боян Хрватін. Їхні показання, за повідомленнями сербських медіа, стали важливим елементом обвинувачення, оскільки вони не лише розповіли про внутрішню структуру та ієрархію угруповання зсередини, а й, за словами прокуратури, підтвердили автентичність і контекст розшифрованих повідомлень із Sky ECC.

Це принципово важливий момент з погляду методології доказування. Самі по собі розшифровані повідомлення — це масив тексту, фотографій та відео, які потребують контексту: хто саме ховається за псевдонімом, про що конкретно йдеться в тому чи іншому повідомленні, як пов’язані між собою окремі фрагменти переписки. Показання свідків-співучасників, які самі були частиною цієї комунікації, дозволяють слідству, а згодом і суду, інтерпретувати цифрові докази не абстрактно, а в конкретному, перевіреному контексті.

Водночас показання свідків, які отримали процесуальні преференції в обмін на співпрацю, традиційно є предметом пильної уваги захисту в будь-якій кримінальній справі. Адвокати фігурантів неодноразово ставили під сумнів мотивацію та достовірність таких показань, вказуючи на можливу зацікавленість свідків у пом’якшенні власної відповідальності. Це нормальна частина змагального судового процесу, і остаточну оцінку достовірності цих показань дасть лише суд.

Судовий процес у справі Белівука та його спільників триває у Спеціальному суді Белграда — органі, який займається розглядом справ, пов’язаних із організованою злочинністю, корупцією та найтяжчими економічними злочинами. Сама передача справи до цієї інстанції вже свідчить про рівень серйозності висунутих обвинувачень.

Ключовим фігурантам, включно з Белівуком і Мильковичем, за сукупністю пред’явлених звинувачень — від організації злочинного угруповання до умисних вбивств з обтяжуючими обставинами — загрожує довічне позбавлення волі. Це найсуворіше покарання, передбачене сербським законодавством.

Процес супроводжується численними процесуальними суперечками: щодо допустимості доказів, отриманих через розшифровку Sky ECC, щодо законності проведених обшуків, щодо статусу та мотивації свідків-співучасників. Такі суперечки — звичайна практика для гучних справ подібного масштабу в будь-якій юрисдикції, і їх наявність не означає слабкості обвинувачення чи безпідставності справи в цілому. Остаточні висновки щодо винуватості конкретних осіб і кваліфікації конкретних епізодів зробить лише суд після завершення розгляду.

Якщо спробувати сформулювати, що саме демонструє справа Белівука на більш загальному рівні, — це, мабуть, поєднання двох, здавалося б, різних епох організованої злочинності.

З одного боку — методи, які виглядають архаїчно навіть на тлі балканської кримінальної традиції: жорстокі розправи, катування, приховане поховання тіл, контроль території через страх. Це методи, які асоціюються скоріше з 1990-ми роками, з періодом югославських воєн і постконфліктного хаосу, коли межа між воєнними формуваннями та кримінальними групами часто була умовною.

З іншого боку — цілком сучасна технологічна інфраструктура: спеціалізовані зашифровані телефони, криптовалютні розрахунки для міжнародних операцій, ретельно структуровані фінансові схеми через підставних осіб. Угруповання, яке нібито катувало людей у підвалі приватного будинку під Белградом, водночас, за версією слідства, розраховувалося за міжнародні поставки кокаїну через блокчейн-транзакції.

Цей симбіоз — не унікальна риса саме сербського угруповання. Схожу картину правоохоронці різних країн спостерігають у справах проти інших сучасних наркокартелів по всьому світу: старі, перевірені десятиліттями методи контролю території та залякування конкурентів співіснують із максимально сучасними інструментами комунікації та фінансів. Різниця лише в тому, наскільки вдало злочинній структурі вдається балансувати між цими двома світами — і наскільки вдало правоохоронці вміють використовувати вразливості саме технологічної складової.

Читайте також: Код Mara Salvatrucha: еволюція MS-13 від мачете до криптогаманців

Замість висновку

Справа Велько Белівука — це не просто хроніка одного жорстокого угруповання. Це історія про те, як фанатська субкультура може стати прикриттям для системної злочинної діяльності, як регіональні кланові війни за наркотрафік проектуються на, здавалося б, локальний рівень белградських вулиць, і як технології, покликані забезпечити анонімність, самі стають найбільш вразливим місцем злочинної мережі.

Багато деталей цієї історії — точна ієрархія підпорядкування клану Кавач, повний обсяг фінансових операцій, остаточна оцінка достовірності окремих доказів — стануть відомі лише після завершення судового процесу. До того часу коректніше говорити про версію слідства та обвинувачення, а не про остаточно встановлені факти. Але навіть у теперішньому, не завершеному вигляді ця справа вже змінила уявлення про те, як саме сучасна організована злочинність поєднує насильство старої школи з інструментами цифрової епохи — і як саме ці інструменти можуть стати доказом проти тих, хто вважав їх недоступними для стороннього ока.